Ukrainian below

Svitlana: Good day, Mr. Shupliak! I admire your incredible works and here are some thoughts that come to my mind, in fact, it is a mixture of sensations as I look at your creations: as if the sun rays flow into my open heart and I stand strong on my feet, because my eyes look at my living “roots” and transmit this signal to the brain … A real kaleidoscope of emotions!

Oleh: Greetings to the participants and guests of the festival! Thank you to the organizers for the honour of being invited to the festival. I’m sorry I can’t join this event online, as I’m currently travelling outside of Ukraine.

Svitlana: Your paintings are a reference to primary sources of Ukrainian nation, to our “roots”. Is this an appeal to Ukrainians particularly? Or people of any nationality, in your opinion, can feel unity with their roots as they absorb the message of your works?

Oleh: It is rather an appeal to all people of the world through the prism of Ukrainian art. In my opinion, art must have a national component, otherwise it becomes colourless. The beauty and value of the world lies in its diversity. The world is a garden with different flowers, each of which is valuable in its uniqueness.

Svitlana: How does the idea of creating this or another piece of art come about: is it some picture you see in nature that inspires you or attracts your attention, and then your imagination adds to it converting it into a painting? Or you “envisage” a complete image and translate it on canvas?

Oleh: Both methods work here – sometimes the image appears complete and I only have to transfer it to the canvas, and sometimes only an abstract idea comes, and its visual image has to be nurtured even for years.

Svitlana: Are your works an appeal to the viewer to just provide an instant aesthetic pleasure? Or your intention is to distract a viewer from the eternal delusion and daily races, bring him back to himself, to remind him of the true source of happiness, such as ancestral knowledge, love of God and seeing God in all that exists? Each of your works is a separate story, not just a recorded moment. If you combine all these stories, what will the general message or general link between all of them? 

Oleh: I share my own experience and thoughts with the audience through my works, without imposing my point of view. My language is the language of artistic images. For example, in the series “Ukrainian space” I try to visualize and reflect the beliefs of our ancestors in the images, I portray how they understood the universe and saw their place in it. I base my research on those small crumbs of information that have survived. First of all, these are the popular names of the constellations, which reflect the Ukrainian agricultural culture – “Grain traders’ way” for “Milky Way”, “Big Dipper” which Ukrainians would call “The Plough” or “Wagon”, and “Apiary” for “Little Dipper” etc. Our ancestors were arable farmers and transferred their lives to the starry sky. It was authentic cosmology. It was later replaced by names from Greek mythology. 

Svitlana: What was the reason or cause for creating paintings that unite one little creature with the whole Universe and give a sense of oneness with the Great and Infinite?

Oleh: The creation of this series was not caused by a single impetus. This is the result of long reflection and rethinking of previously acquired knowledge.

Svitlana: Thank you very much for your answers and for the ”Space” you have created!

Oleh: Thank you very much for the meaningful and deep questions! Your questions already contain some answers. The starry sky is different in the Southern hemisphere, but the “Ukrainian space” remains a part of the soul of Ukrainians, because it is inextricably linked with our culture. And I am pleased to realize that we are united with you in our common space of Ukrainian culture, regardless of which hemispheres of the planet we are in.

The interview was conducted by Svitlana Sheremet, UAZA Vice-president of cultural projects 

Світлана: Доброго дня, пане Олег! З захопленням передивляюсь Ваші неймовірні роботи і ось які думки виникають; насправді, це така суміш відчуттів:  наче соняшні проміні вливаються у відкрите серце, та якось міцніше стоїш на ногах, бо очі дивляться на живе коріння та передають цей сигнал в мозок…Купа відчуттів!
Олег:  Вітаю учасників та гостей фестивалю! Дякую організаторам за честь бути запрошеним на фестиваль. Шкодую, що не можу вийти в онлайн, бо на даний момент знаходжусь у подорожі поза межами України. 

Світлана: Ваші картини – це звернення до першоджерел. Чи є це звернення саме до українців? Або ж людина будь якої національності, за Вашим наміром, має відчути єднання з корінням?
Олег:  Це радше звернення до усіх людей світу через призму українського мистецтва.  На мою думку, мистецтво має нести в собі національну складову, інакше воно стає безбарвним. Краса і цінність світу полягає у його різноманітності. Світ – це сад з різними квітами, кожна з яких є цінною у своїй унікальності.

Світлана: Як приходить ідея зробити ту чи іншу роботу: може якась картинка, що Bи побачили в природі, надихає, привертає увагу, а мозок вже починає домальовувати? Чи суцільний образ вже з’являється в уяві і Ви перекладаєте його саме на папір, як готову картинку?

Олег: Тут працюють обидва методи  – іноді образ з’являється завершеним і залишається тільки перенести його на полотно, а іноді приходить тільки абстрактна ідея, а її візуальний образ приходиться виношувати навіть роками.

Світлана: Ваші роботи – це звертання до глядача для надання миттєвої естетичної насолоди? Чи може наміром є зупинити людину, відволікти від одвічної маячні та повернути її до самого себе, показати що є істиним джерелом щастя, як то рід, любов до Бога та бачення Бога в усьому що існує?
Чи може інша інформація має бути донесена?
Кожен Ваш твір – це окрема історія, не просто зафіксований момент. Якщо об’єднати всі історії, яким буде загальне посилання?
Олег: У своїх роботах я ділюсь з глядачами своїм власним  досвідом, своїми переживаннями і роздумами. Але я не нав’язую свою точку зору. Моя мова – це мова художніх образів. Наприклад, у серії ”Український космос” я намагаюсь візуалізувати в образах уявлення і вірування наших предків, те, як вони розуміли всесвіт і своє місце у ньому. Своє дослідження я базую на тих невеличких крихтах інформації, яка дійшла до наших часів. Насамперед це народні назви сузірь, які відзеркалюють українську землеробу культуру – Великий Віз, Плуг, Борона, Пасіка, Стожари, Косарі, Чумацький шлях і т.д. Наші предки працювали на землі і переносили свій побут на зоряне небо. Це була автентична космологія. Пізніше це було замінено назвами із грецької міфології.

Світлана: Що було поштовхом до створення саме таких картин,   що їднають маленьку істоту з цілим Всесвітом, та надають відчуття одного цілого  з Великим та Безкінечним?
Олег:  Створення цієї серії не було спричинене якимсь одноразовим поштовхом. Це наслідок довгих роздумів і переосмислення раніше здобутих знань.

Світлана: Щиро дякую зa відповідi на запитання тa зa той “космос” що Ви створюєте!

Олег:  Дуже дякую за змістовні та глибокі запитання! У Ваших запитаннях вже частково є відповіді.

У південній півкулі інше зоряне небо, але ”Український космос” залишається частинкою душі українців, бо це нерозривно пов’язане з нашою культурою. І мені приємно усвідомлювати, що ми з вами поєднані у нашому спільному космосі української культури, незважаючи на те, в яких півкулях планети ми знаходимося.